Чи зіпсується асфальт при зберіганні всередині резервуару для асфальту?

Резервуар для асфальту не може зберігати асфальт нескінченно без зміни якості. Асфальт може зіпсуватися за невідповідних умов зберігання. Навіть із фізично непошкодженим резервуарним обладнанням при тривалому зберіганні відбувається погіршення продуктивності. Серйозність псування спільно визначається температурою зберігання, тривалістю зберігання, герметизацією бака, вологістю навколишнього середовища та властивою якістю асфальтової сировини. Багато операторів вважають, що асфальт назавжди збереже свої заводські характеристики після завантаження в герметичний резервуар для асфальту. У реальних промислових сценаріях гарячий рідкий асфальт має властиві властивості окисного старіння. Резервуар лише забезпечує кваліфіковані умови зберігання і не може повністю блокувати хімічні зміни в асфальті.
Термоокислювальне старіння є основною причиною псування асфальту в асфальтовому резервуарі. Асфальт — полімерна вуглеводнева суміш. Під впливом залишкового повітря в резервуарі при тривалих високих температурах відбуваються реакції окислення. Легкі нафтові фракції всередині асфальту поступово витрачаються через випаровування, а компоненти смоли продовжують перетворюватися на асфальтени. Це змінює загальні властивості асфальту, що відбивається на збільшенні твердості, зниженні проникнення та різкому зниженні пластичності. Матеріал стає крихким. При застосуванні в подальшому будівництві асфальтобетонна суміш схильна до розтріскування з ослабленою здатністю зв’язування, що безпосередньо погіршує якість готового покриття. Високі температури прискорюють старіння та псування. Якщо система керування нагріванням резервуара несправна і асфальт залишається при надмірних температурах протягом тривалого періоду часу, швидкість зносу збільшується, і очевидні зміни властивостей можуть відбутися всього за кілька тижнів.
Недостатня герметизація бака ще більше прискорює псування асфальту. Всередині резервуару для асфальту неможливо досягти абсолютного вакууму. Вентиляційні конструкції на майках вирівнюють внутрішній і зовнішній тиск. Коли ущільнювальні прокладки колодязів і фланцевих з’єднань старіють і пошкоджуються, масивне зовнішнє повітря постійно надходить у резервуар і посилює контакт асфальту з киснем для прискорення окислення. Дощова вода і конденсована волога, що проникають через дефектні ущільнення, призводять до більш серйозних наслідків. Вода, що потрапляє на високотемпературний асфальт, утворює значну піну та киплячі бульбашки всередині резервуару, створюючи ризики для безпеки експлуатації. Волога викликає гідроліз асфальту, руйнує колоїдні структури асфальту та спричиняє розшарування та погану стійкість асфальту. Піноутворення та розбризкування матеріалу виникають під час подальшого змішування та вивантаження, що робить асфальт непридатним для нормального виробництва та будівництва.
Окрім термічного окислення та проникнення води, тривале статичне зберігання призводить до осадження та розшарування компонентів асфальту. Кожен компонент має різні значення щільності. Без циркуляційного перемішування фракції вищої щільності поступово осідають у напрямку до дна резервуара. Індикатори асфальту відрізняються між верхньою та нижньою частинами резервуару, що вказує на погіршення якості, спричинене зберіганням. У багатьох баках для асфальту відсутні механізми циркуляційного перемішування. Тривале статичне стояння асфальту спричиняє осідання матеріалів дна зі зміненими властивостями. Вивантажені партії асфальту забезпечують непостійну якість і погіршують продуктивність готового продукту.
Тим не менш, надмірне занепокоєння зайве. Асфальт не псується швидко просто тому, що він зберігається в асфальтовому резервуарі. Погіршення можна ефективно сповільнити, дотримуючись стандартизованих протоколів зберігання. По-перше, суворо підтримувати належні постійні температури відповідно до категорій асфальту, уникати тривалого нагрівання від перегріву та утримуватись від підтримки надмірно високих температур, коли розрядження не вимагається для пом’якшення термічного старіння. По-друге, підтримуйте герметичність бака та регулярно замінюйте застарілі ущільнювальні прокладки, щоб мінімізувати проникнення зовнішнього повітря та дощової води. По-третє, максимально скоротіть цикли зберігання асфальту, уникайте надмірного накопичення та запроваджуйте обробку матеріалів за принципом «перший прийшов — перший вийшов». Для резервуарів для асфальту, обладнаних циркуляційними трубопроводами, регулярно активуйте циркуляцію, щоб зменшити осадження компонентів і розшарування.
Перед використанням у виробництві після тривалого зберігання рекомендовано провести аналіз проб на основні показники асфальту. Асфальт з очевидним затвердінням, спінюванням або розшаруванням не можна безпосередньо застосовувати для інженерних проектів. Підсумовуючи, резервуар для асфальту забезпечує безпечне зберігання асфальту, але він служить радше як рішення для тимчасового зберігання, ніж як постійне збереження. Недбалість у регулюванні температури та захисті герметизації призведе до псування асфальту, що призведе до відходів сировини та прихованих небезпек для технічної якості.